Суд виправдав особу: докази у справі зібрані з порушенням вимог Конституції та КПК України

19 липня 2021 року Октябрським районним судом м. Полтави виправдано громадянина Н., оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами), яке йому інкримінується, вчинене ним.

За версією досудового слідства, громадянин Н., приблизно о 05 год 20 хв, керуючи автомобілем RENAULT SANDERO, рухався по вулиці Івана Мазепи від вулиці Великотирновської у напрямку вулиці Алмазної в м. Полтаві та наближаючись до нерегульованого нерівнозначного перехрестя з другорядною дорогою (вул. 23-го Вересня) із швидкістю керованого ним автомобіля близько 69 км/год, що перевищувала максимально дозволену швидкість на даній ділянці дороги рівну 50 км/год, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і зміни, які в ній відбувалися, внаслідок чого при появі небезпеки для руху у вигляді автомобіля Daewоo Lanos, що рухався по вулиці 23-го Вересня від вулиці Героїв АТО у напрямку вулиці Київське шосе в м. Полтаві, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого скоїв зіткнення з вказаним автомобілем, що рухався зліва направо відносно напрямку руху автомобіля RENAULT SANDERO.

У результаті недотримання громадянином Н. пунктів 12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, а в подальшому зіткнення з автомобілем Daewоo Lanos, його водій М., отримав тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до його смерті.

Підставою для постановлення виправдувального вироку послужило те, що стороною обвинувачення під час розгляду матеріалів кримінального провадження не надано будь-яких доказів, які б спростовували твердження громадянина Н. про його неспроможність об’єктивно виявити небезпеку для руху або перешкоду у вигляді автомобіля Daewоo Lanos, який з порушенням вимог Правил дорожнього руху виїхав з другорядної на головну дорогу. Такої спроби не було зроблено і під час досудового розслідування, свідченням чому, на думку суду слугувала відсутність будь-яких процесуальних дій та процесуальних документів, які б про це свідчили, в зв’язку з чим суд дійшов висновку, що таких доказів сторона обвинувачення не мала.

Під час розгляду матеріалів кримінального провадження в суді стороною обвинувачення не доведено, що громадянином Н. було допущено порушення Правил дорожнього руху, які б перебували у причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідків у вигляді смерті іншого її учасника - водія М., який перебуваючи у стані сп’яніння середнього ступеню тяжкості та керуючи автомобілем Daewоo Lanos при переїзді перехрестя допустив такі порушення Правил, які стали причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Доводи обвинувачення в частині, що стосується обставин його скоєння, порушення вимог Правил дорожнього руху, яке інкримінувалось громадянину Н., не знайшли свого об’єктивного підтвердження, наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтувалися на припущеннях та на доказах, здобутих з порушенням вимог процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості і законності, а з урахуванням стабільної позиції громадянина Н. про те, що він не вчиняв цього злочину, приймаючи до уваги вимоги ст. 62 Конституції України, суд дійшов висновку, що належних, достатніх та допустимих доказів на спростування його тверджень стороною обвинувачення не надано, а усі сумніви стосовно доказування вини трактувались на користь останнього.

Стороною обвинувачення не надано суду достатніх переконливих доказів вчинення громадянином Н. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому його було виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України через недоведеність вчинення ним цього кримінального правопорушення, виходячи з того, що докази його вини були зібрані з порушенням вимог Конституції та КПК України.

На даний час вирок не набув чинності та може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

З повним текстом вироку можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень України (єдиний унікальний номер справи № 554/205/20).