Через відсутність доказів суд ухвалив виправдувальний вирок

Колегія суддів Октябрського районного суду м. Полтави вироком від 06 вересня 2021 року визнала невинуватими та виправдала на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України громадян Ж., О., О. Р., Р., які обвинувачувались у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених  ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, організованою группою) та ч. 2 ст. 28, ч.  2 ст. 366 КК України  (службове підроблення), та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діяннях кожного із обвинувачених є склад інкримінованих кримінальних правопорушень.

Протягом розгляду кримінального провадження стороною обвинувачення не було надано доказів, які б підтверджували, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчинені саме цими особами, а тому суд, виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину.

При винесенні виправдувального вироку, суд, серед іншого, врахував засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, викладені в ч. 4 ст. 17 КПК України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В той же час, згідно із принципом законності саме на сторону обвинувачення покладений обов’язок не лише всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального правопорушення, а й довести їх перед судом належними і допустимим доказами, тобто саме такими, джерела яких зібрані у точній відповідності із вимогами закону.

А тому, порушення органом досудового розслідування і стороною обвинувачення вимог кримінального процесуального закону, принципів і засад, які гарантують дотримання основоположних прав і свобод обвинуваченої особи на стадії досудового розслідування, призводить до ухвалення судом виправдувальних вироків, що мало місце і в даному кримінальному провадженні.

Суд, здійснюючи перевірку доказів сторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, що є однією із гарантій забезпечення права на справедливий суд, відхилив їх як недопустимі і неналежні, адже покладення в основу обвинувальних тез доказів, що здобуті незаконним шляхом, гіпотетично може призвести до засудження будь – якої невинної особи.

Зокрема, оцінюючи правомірність дій сторін Договору № 21/02 про спільний обробіток земельної ділянки від 21 лютого 2014 року, суд виходив з положень статті 204 ЦК України, якою встановлена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Вказаний договір в судовому порядку недійсним не визнавався, а отже був чинним на весь строк його дії. Його положення були обов’язковими для виконання сторонами у повному обсязі, що ними й було дотримано, в зв’язку з чим суд визнав їх дії по укладенню та виконанню Договору правомірними та законними, а твердження прокурора про протилежне таким, що належними та допустимими доказами не підтверджується. З огляду на викладене, правовідносини суб’єктів господарювання за цим договором мають цивільно-правовий характер.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані стороною обвинувачення в судовому засіданні докази, не підтверджують вину обвинувачених в інкримінованих злочинах, у тому числі, в складі організованої групи, про створення та існування якої прокурор не надав суду жодного доказу та за наслідками розгляду справи ухвалив визнати обвинувачених невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень та виправдати, у зв’язку з відсутністю в їх діянні складу кримінального правопорушення.

Наразі вирок не набув чинності та може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

З повним текстом вироку можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень України (єдиний унікальний номер справи № 541/1953/19).

Прес-служба суду