Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Сьогодні, Октябрським районним судом м. Полтави проголошено виправдувальний вирок стосовно громадянина Ф., який обвинувачувався за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).
Суд дійшов висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено, що мали місце подія кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК та що воно вчинене обвинуваченим.
При вирішенні цієї справи суд керувався закріпленим у статті 8 Конституції України принципом Верховенства права, положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенції) про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З цього приводу також неодноразово висловлював правову позицію і Європейський суд з прав людини.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом .
В той же час, згідно із принципом законності саме на сторону обвинувачення покладений обов’язок не лише всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального правопорушення, а й довести їх перед судом належними і допустимим доказами, тобто саме такими, джерела яких зібрані у точній відповідності із вимогами закону.
Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Суд зі свого боку, і це вбачається з матеріалів кримінального провадження, забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.
Суд вважає, що прокурор, представляючи у суді конкретний доказ та доводячи перед судом його переконливість, повинен безпосередньо вказати, які обставини та які факти доводить такий доказ. Не можна оголосити доказ та вважати, що суд сам віднайде в ньому доказову інформацію. Так само не можна послатись на показання свідка, який жодних фактів про подію правопорушення суду не надав та вважати, що суд самостійно віднайде у показаннях такого свідка доказову для обвинувачення інформацію.
Показання допитаних під час судового розгляду свідків і надані стороною обвинувачення письмові докази не містять жодної доказової інформації, яка б свідчила про незаконні дії Ф., які направлені на вимагання та отримання неправомірної вигоди, за обставин, викладених в обвинувальному акті, а тому не можуть братися судом до уваги як докази винуватості останнього.
Судом під час розгляду кримінального провадження встановлені такі порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, які не тільки дали підстави для визнання окремих доказів недопустимими, зокрема, заяви про злочин, а й взагалі свідчать про незаконність дій органів досудового розслідування по збиранню доказів через порушення вимог статті 214 КПК України при внесенні відомостей про злочин щодо Ф. до Єдиного реєстру досудового розслідування, що дало підстави суду зробити висновок про провокацію вчинення злочину.
Сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом вину обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, у зв`язку з цим вважав за необхідне виправдати останнього за недоведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Вирок суду не набрав законної сили і може бути оскаржений в апеляційному порядку.
З повним текстом вироку можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень України (єдиний унікальний номер справи № 554/6546/19).
Прес-служба суду