Незаконного відшкодування ПДВ не було. Прокурору забракло відповідних висновків податкової

18 листопада 2021 року Октябрським районним судом м. Полтави визнано невинуватими та виправдано працівників ПП «АДАМАС», яких звинувачували у службовому підробленні та заволодінні бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість більш ніж на 18 мільйонів гривень, сформованого від операцій з купівлі-продажу масла солодковершкового у ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», у складі організованої групи, за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Обвинувачені Б., К., С. свою провину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень та цивільний позов прокурора не визнали. Показали суду, що діяли в межах чинного законодавства, вели законну господарську діяльність, з якої сплачували податки. Досудове розслідування у справі проведено з грубими порушеннями вимог КПК України. Будь-яких кримінальних правопорушень не вчиняли, чужим майном не заволодівали і такої мети не мали, у змову для цього ні з ким не вступали, ні в якій організованій групі участі не приймали. Підробки документів не здійснювали й таких вказівок нікому не давали. Звернули увагу, що жодна експортна операція недійсною не визнана і претензії від іноземних контрагентів відсутні. Вважають, що їм навіть не сформульовано обвинувачення, а збитки нічим не підтверджуються.

Обвинувачений Б. крім того зазначив, що поставляв в Казахстан масло солодковершкове жирності 73%, виробництва ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», про що є відповідні бухгалтерські документи. Внаслідок таких операцій він у встановленому законом порядку набув права на відшкодування ПДВ від держави, який надійшов на рахунок підприємства. Кримінальне переслідування щодо нього вважає тиском на бізнес з метою отримання незаконної винагороди.

К. та С. пояснили суду, що працювали в бухгалтерії ПП «Адамас» та відповідно до вимог законодавства оформляли бухгалтерські документи. Претензій до їх діяльності ні в кого не було. Працювали офіційно та за свою роботу отримували заробітну плату, чужим майном не заволодівали.

Суд звернув особливу увагу, що указане кримінальне провадження внесено до ЄРДР 27.02.2017 року за матеріалами правоохоронних органів за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовими обов’язками службовими особами ПП «Адамас» разом зі службовими особами ДПІ в м. Полтава щодо фіктивних фінансово-господарських операцій з ТОВ «Сіті Ленд», ТОВ «Інвест Лайв», ТОВ «Апостеріорі» та безпідставного отримання ПДВ в сумі близько 450 000 грн.

Жодні висновки відповідних контролюючих органів, зокрема податкової служби, чи судові рішення, які б давали підстави для початку кримінального переслідування за фактом заволодіння коштами бюджетного відшкодуванням ПДВ відсутні.

Кримінальне провадження ініціювалось та на первинному етапі проводилось щодо обставин та контрагентів ПП «Адамас», про яких в обвинувальному акті жодним чином не йдеться і лише 19.12.2017 року в ЄРДР список контрагентів доповнений ПАТ «Ічнянський завод сухого молока і масла».

Наданий суду протокол про результати здійснення оперативно-розшукового заходу щодо зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо К. датований 07.06.2016 року, тоді як суду не надано ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області про надання дозволу на її проведення та відповідного клопотання слідчого (прокурора), що позбавило суд можливості перевірити правомірність та підставність надання такого дозволу. У цьому протоколі вказано, що дозвіл наданий 16.03.2017 року, тобто майже через рік після проведення указаного оперативно-розшукового заходу, що не є правомірним.

Об’єктивних причин нерозтаємнення прокурором вказаних ухвали слідчого судді Апеляційного суду та клопотання, на підставі якого воно винесено, з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019, не надано.

Належність до предмету доказування у даній справі конкретних розмов відносно до конкретних обставин обвинувального акту обвинувачем суду також не наведена. 

Оцінюючи протоколи обшуку, суд врахував, що багато документів вилучалась папками без конкретизації документів (назви, дати, короткої сутності, кількості аркушів), відеозапис та фотозйомка не проводились, захисник не залучався.

Суд також звернув увагу на те, що ПП «Адамас» та ПАТ «Ічнянський завод сухого молока і масла» давно зареєстровані в установленому порядку, є діючими платниками податків, ознаки фіктивності у підприємств відсутні.

Взаємовідносини між вказаними підприємствами підтверджуються договорами поставки накладними, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовими відомостями, платіжними дорученнями щодо перерахування коштів за 2016-2017 роки.

Наявність у ПП «Адамас» договірних відносин з перевізниками також підтверджувалась відповідними вилученими договорами, актами виконаних робіт, рахунками за експедиторські послуги по маршруту які недійсними не визнавались та стороною обвинувачення достовірно не спростовані.

З наданих стороною захисту аудиторських висновків станом на 31.12.2016 року та на 31.12.2017 року, убачається, що фінансова звітність ПАТ «Ічнянський завод сухого молока і масла» за 2016-2017 роки достовірно відображає в усіх суттєвих аспектах фінансовий стан підприємства, його фінансові результати та рух грошових коштів на зазначену дату відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності та законодавства України. Під час податкової перевірки 01.08.2017 року на підприємстві не було виявлено порушень законодавства, які стосуються обставин, викладених в обвинувальному акті.

Рух коштів ПП «Адамас» підтверджується відповідними роздруківками, вилученими в банках.

Наявність взаємовідносин ПП «Адамас» з іноземними покупцями підтверджується відповідними контрактами  з підприємствами Республіки Казахстан та документацією щодо їх виконання: товаросупроводжувальниими документами на відвантажений товар: комерційним інвойсом, повним комплектом CMR, ветеринарними сертифікатами, пакувальними листами, сертифікатами відповідності, свідоцтвами якості виробника, сертифікатами відповідності, посвідченнями якості виробника, сертифікатамипоходження, а також відповідними деклараціями з митного оформлення.

Товар відповідав стандартам якості і санітарно-гігієнічним стандартам країни виробника, про що свідчить відсутність жодних претензій від контрагентів.

Експертними висновками Випробувального центру Державного НДІ з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи за результатами аналізів масла на замовлення ПП «Адамас» підтверджено його жирність 73% 005398Е/2/17 та належність до солодковершкового, не соленого, селянського за вмістом антибіотиків, хлорамфеніколу такого, що відповідає вимогам технічного регламенту митного союзу «О безопасности молока и молочной продукции» (ТР ТС 033/2013) Принят решением Совета Евразийской экономической комисии от 09.10.2013 № 67 та вимог ТР ТС 021/2011 «О Безопасности Пищевой Продукции» от 01.07.2013 року.

Реальний, а не фіктивний характер діяльності ПП «Адамас» стверджується документацією вказаного підприємства, щодо обліку використання робочого часу працівників та виплати їм заробітної плати.

Довідками ГУ ДФС у Полтавській області з додатками (податковими деклараціями з прибутку підприємства, податковими деклараціями з податку на додану вартість, уточнюючими розрахунками податкових зобов’язань, податковими розрахунками, заявами про повернення сум бюджетного відшкодування, поясненнями) за результатами камеральних перевірок ПП «Адамас» підтверджено достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків за 2016-2017 роки.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 року (справа №440/3783/19) визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Полтавській області від 03.07.2019 № 0008901401 та від 03.07.2019 № 0008911401.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПКУ:

- при перевищенні заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, означеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (пп. «б» п. 200.14 ст. 200 ПКУ);

- при з’ясуванні за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пп. «в» п. 200.14 ст. 200 ПКУ).

Якщо за результатами перевірок виявлено відсутність права на отримання платником податку бюджетного відшкодування або перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування, то відповідний структурний підрозділ органу державної фіскальної служби складає податкове повідомлення-рішення.

Будь-які інші порушення в діяльності ПП «Адамас», в тому числі щодо безпідставного бюджетного відшкодування ПДВ, протягом липня 2016-червня 2018 року цим актом та актами камеральних перевірок зафіксовані не були.

Навпаки, попередньо проведеними камеральними податковими перевірками підтверджено обґрунтованість заявленого ПП «Адамас» до відшкодування ПДВ за наслідками зовнішньо-економічної діяльності.

Правильність процедури та результатів указаних перевірок підтвердили свідки -  службові особи ГУДПС в Полтавській області.

У питанні визначення реальності проведених ПП «Адамас», де працювали обвинувачені, операцій суд покликається до підходів, неодноразово сформованих Верховним Судом, зокрема у справах № 810/3713/16 від 29.04.2021 року та № 826/12528/17 від 30.09.2021 року. 

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, основною (первинною) ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Як убачається з матеріалів справи уповноваженим органом ДФС в контексті даного обвинувачення податкового повідомлення-рішення не приймало, відтак не оспорювалась реальність господарських операцій ПП «Адамас», в тому числі по взаємовідносинам з  ПАТ «Ічнянський завод сухого молока і масла».

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту (бюджетного відшкодування) та витрат за такими операціями позивачем були надані зазначені вище : копії договорів; актів приймання продукції (товарів), заявок на відвантаження товару, видаткових накладних; податкових накладних; банківських виписок, які свідчать, що зобов`язання між позивачем та його контрагентами виконувалось у повному обсязі.

Проаналізувавши такі документи на предмет їх належності та достатності судом встановлено, що первинні документи, які долучено до матеріалів справи, дають можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, а також сторони господарських операцій, що, відповідно, свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

У свою чергу, стороною обвинувачення не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження поза розумним сумнівом того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано обвинувачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення обвинуваченими спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Посилання сторони обвинувачення на недостатність доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей за спірними господарськими операціями, зокрема, товарно-транспортних накладних, не може свідчити про безтоварність спірних операцій, оскільки товарно-транспортна накладна призначена виключно для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічний правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а.

Так само не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними факт порушення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 20.02.2018 по справі №826/6280/13-а.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.

Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджено факт реальності господарських операцій ПП «Адамас», вказаних в обвинувальному акті, досліджені судом документи містять достатні дані про їх зміст, характер та учасників, тобто підтверджують факт здійснення таких операцій.

Платник податків має право обирати будь-який законний спосіб ведення бізнесу, у тому числі такий, що дозволяє економити на податках, важливо аби цей спосіб існував не лише на папері, а відповідав реальному розподілу економічних функцій між учасниками господарських операцій.

Зібрані докази у їх сукупності свідчили, що взаємовідносини між обвинуваченими та свідками лежать в господарсько-правовій площині та мають вирішуватись претензійно-позовною роботою, а не у спосіб кримінального переслідування.

З повним текстом вироку можна ознайомитись за № 554/7689/20.

Пресслужба суду