Як піаром намагаються прикрити власну некомпетентність

Слідчим першого слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у м.Києві здійснюється досудове розслідування, а військовою прокуратурою Полтавського гарнізону процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42019170690000057 від 19 червня 2019 року за підозрою З. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2019 року до підозрюваному З., який працював на посаді начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 27 вересня 2019 року включно.

Цією ж ухвалою визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153 680 грн.

Вказаною ухвалою на підозрюваного З. покладено наступні обов’язки, які передбачені статтею 194 КПК України, зокрема:

- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з’явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваному вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

23 серпня 2019 року слідчий відділу СУ ГУ НП в Полтавській області звернувся до суду з клопотанням про зміну міри запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, оскільки, нібито, близькі впливові родичі підозрюваного З. здійснювали тиск та вплив на свідків у кримінальному провадженні, яке розслідується.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави Гольник Л.В. від 23 серпня 2019 року підозрюваному З. було змінено запобіжний захід із застави на тримання під вартою, а внесена його адвокатом застава була звернена у дохід держави.

Зразу ж після прийняття рішення, Гольник Л.В. «пропіарила» його на своїй сторінці у мережі «Фейсбук» серед своїх підписників, зухвало наголосивши, що тільки її рішення є справедливим та законним, спрямованим на подолання корупції незалежно від статусу як обвинуваченого, так і його родичів, акцентувавши при цьому увагу підписників на можливий вплив останніх при перегляді винесеної нею ухвали в апеляційному суді, неетично застерігши суддів останнього про можливість його скасування.

Не зважаючи на це, ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, задоволено апеляційну скаргу адвоката підозрюваного, скасовано вказану ухвалу судді Гольник Л.В. від 23 серпня 2019 року та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого - підозрюваного звільнено з-під варти в залі суду негайно та залишено без змін раніше обраний запобіжний захід у вигляді застави.

У ході розгляду апеляції, судом апеляційної інстанції були встановлені грубі порушення вимог кримінального процесуального законодавства України при прийнятті вказаного рішення.

Так, апеляційний суд констатував, що суддя Гольник Л.В., не маючи на те жодних повноважень, порушуючи загальні засади кримінального провадження, зокрема встановлені частиною 3 статті 26 КПК України, яка зобов’язує слідчого суддю у кримінальному провадженні вирішувати лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, дійшла до висновку про помилкове покладення на підозрюваного З. слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва обов’язку утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні. Водночас слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави, на власний розсуд, спочатку визначила новий обов’язок підозрюваному утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні, а після цього констатувала факт порушення З. цього обов’язку опосередковано за допомогою близьких родичів;

Суд також акцентував, що суддя Гольник Л.В., мотивуючи рішення про звернення застави в дохід держави, послалася на приписи ст.53 Закону України «Про запобігання корупції», якою передбачено державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, та зазначила про порушення підозрюваним як норм КПК України, так і Закону України «Про запобігання корупції». Проте, формулюючи такі висновки, слідча суддя не дотрималася загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених ст.132 КПК України, адже клопотання слідчого взагалі не містить вказівки про порушення підозрюваним норм Закону України «Про запобігання корупції» і під час розгляду цього питання слідчим суддею докази таких обставин прокурором не подавалися.

Наведене свідчить, що слідчий суддя Гольник Л.В. не врахувала, що обов’язок доведення існування зазначених обставин КПК України покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.

Крім того, суддя Гольник Л.В., як це слідує з ухвали суду апеляційної інстанції, під час розгляду клопотання, всупереч вимогам Правил адвокатської етики, взагалі не з’ясувала наявність погодження підозрюваного представляти його інтереси адвокатом, який вніс заставу, звернуту рішенням слідчого судді у дохід держави. У даному випадку були наявні ознаки конфлікту інтересів, оскільки адвокат без письмового погодження з клієнтом, щодо якого виник конфлікт інтересів, не може представляти, захищати клієнта чи надавати йому правничу (правову) допомогу, якщо інтереси клієнта суперечать власним інтересам адвоката.

Таку письмову згоду було отримано від підозрюваного лише в засіданні апеляційного суду.

Наведені порушення кримінального процесуального закону колегія суддів апеляційної інстанції визнала істотними та такими, що тягнуть за собою скасування судового рішення.

Отже, Гольник Л.В. в черговий раз продемонструвала відсутність у неї знань чинного законодавства України при розгляді справ.

Знову колектив вимушений констатувати, що Гольник Л.В. допустила порушення Кодексу суддівської етики, повідомивши у соціальних мережах про те, що тільки її рішення є законним та справедливим, одночасно висловила сумнів у законності рішення колегії суддів апеляційної інстанції, яка скасувала постановлену нею ухвалу у зв’язку з наявністю цілого ряду істотних порушень законодавства України.

З ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави можна ознайомитися за посиланням : http://reyestr.court.gov.ua/Review/83886555;

з ухвалою Полтавського апеляційного суду можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/84114956