Жартівливі коментарі ще не привід для в’язниці

07 серпня 2020 року Октябрським районним судом м. Полтави визнано невинуватим та виправдано за відсутності події кримінального правопорушення громадянина М, обвинуваченого за ч. 1 ст.110 КК України (заклики до зміни меж території України).

Суд констатував, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності на відміну від перевірки істинності фактів і спростувати, що відповідає прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини. 

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду ( ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про інформацію»).

Враховуючи викладене, суд вважав недоведеним поза розумним сумнівом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, позаяк інкриміновані М висловлювання не містили фактичних даних, а були особистісними оціночними судженнями, думками та переконаннями, у сатиричній формі, з застосуванням мовних засобів щодо подій, які відбуваються в державі, де він проживає та громадянином якої являється. Такі оціночні судження відповідно до вимог закону не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Принагідно слід вказати, що зареєстрований у Верховній раді 24.02.2015 року законопроект № 2225 про кримінальну відповідальність за критику влади був відкликаний як недосконалий. Аналогічна за змістом норма існувала в Кримінальному кодексі колишнього СРСР 1922 року та передбачала тривалі строки таборів за «антирадянську агітацію і пропаганду», була характерною для тоталітарної держави. Наразі законодавцем відхилено також кримінальну карність «екстремістської діяльності та наклепу», яка вводилась так званими «диктаторськими законами» 16 січня 2014 року.

При вирішенні справи судом враховано положення ст. 19 Загальної Декларації прав людини та вимоги ст. 10 Конвенції про захист прав в основоположних свобод щодо права кожного на свободу вираження погляді та переконань та її тлумачення Європейським судом з прав людини у справах «Бартольд проти ФРН», «Лінгенс проти Австрії», Verglags GmbH and CoKG Austria, положення Конституції України та ст. 30 ЗУ«Про інформацію».

З повним текстом вироку можна ознайомитись за № 554/1848/19.

Прес-служба суду